У селі Хотин Крупецької громади на Рівненщині місцеві жителі продовжують берегти давні колядки та щедрівки, передані з покоління в покоління. Ці музичні традиції, притаманні південним районам області, живуть завдяки пам’яті старших мешканців та їхнім розповідям.
89-річна Галина Луцюк пригадує, що колядки знали старші хористи, а також дяк у церкві. Вона сама брала участь у церковному хорі і зазначає:
“Вони, ті колядки, з колишніх. Були старші хористи, бо я теж в хорі співала церковному. То старші хористи знали, ну і дяк був, і так ми співали ті колядки. Передавалися з вуст у вуста.”
У Хотині зберігають і давні обряди, пов’язані з Різдвом та хрещенням дітей. Наприклад, батьки новонародженого обов’язково носили вечерю до хрещених. Також залишали кутю для померлих родичів, іноді навіть жартома перевертали ложки, щоб “покійник поїв”.
“Наприклад, як у мене дитинку вони хрестили, то я носила вечерю до них. Ось таке було. І ще їли кутю і ложки клали, бо ще має ‘прийти покійник їсти’. Я встану, ті ложки поперевертаю і кажу, що приходив їсти кутю. То це так жартували”,
Місцева жителька Ніна Кімеєва розповіла, що обряд носіння вечері до хрещених батьків був обов’язковим:
“Це ось такий обряд був обов’язковий. Вони везуть певні продукти, які там наготували, а батьки хресні готують подарунки для похресників.”
Проте нині багато традицій втрачено. За словами Ніни, частково це сталося через радянську систему освіти, яка поступово витісняла народні звичаї з життя дітей.
“Багато воно втратилося через ось цю ‘радянську школу’. Хто хотів, то ще старався зберігати те все, а решта ж викорінювалося, видовбувалося з голів дітей і все”,
Попри це, село Хотин продовжує зберігати живу пам’ять про старовинні колядки та щедрівки. Старші мешканці передають ці знання молодшому поколінню, а традиції, хоч і рідше, все ще оживають на Різдво та інші свята.
