22 листопада українці віддали шану жертвам голодоморів 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. У Рівному біля Свято-Покровського кафедрального собору пройшла Всеукраїнська акція “Свіча пам’яті”. Мешканці та гості міста запалили лампадки біля стели пам’яті, згадуючи мільйони загиблих.
До заходу долучився історик і дослідник Андрій Жив’юк. Він провів паралелі між подіями минулого та сучасною війною в Україні, пояснивши, що методи знищення людей змінилися, але мета залишилася незмінною.
“Росія знищила Українську Народну Республіку, але не знищила народ. У 1930-х роках вона намагалася через голод збезлюднити Україну. Сьогодні змінилися інструменти: дрони, ракети, які знищують наші міста та людей”, – зазначив Андрій Жив’юк.
За його словами, уроки історії мають слугувати застереженням, щоб не допустити повторення трагедій.
Геноцид у XXI столітті?
На запитання журналістки Суспільного, чи можна нинішнє вторгнення Росії вважати геноцидом, історик відповів однозначно.
“Зважаючи на методи, які застосовує Росія на окупованих територіях, однозначно – так. Це геноцид, бо сучасна війна спрямована не просто на захоплення територій, а на збезлюднення українців та їх перетворення на слухняних манкуртів”, – пояснив Жив’юк.
Переселенці та спогади про голод
Історик розповів, що під час голодомору 1932-1933 років багато людей із центрально-східних регіонів України намагалися дістатися західних областей за допомогою та їжею. Частина з них осіла на території Рівненщини, зберігаючи спогади про пережитий жах.
“Люди рятувалися, особливо в прикордонних областях. Тут, на території сучасної Рівненщини, колись Житомирська та Кам’янець-Подільська області, їх намагалася зупинити прикордонна сторожа. Декому все ж вдалося переселитися, і вони стали носіями тих спогадів”, – розповів Андрій Жив’юк.
Акція “Свіча пам’яті” нагадує про важливість збереження історичної пам’яті та вшановує мільйони українців, які загинули від голоду та репресій.
