У селі Злазне на Рівненщині відбулася неповторна кулінарна подія: місцева господиня Марія Шершун разом з дітьми готувала 12 пісних страв на Святвечір, зберігаючи стародавні традиції української кухні. Цього року святкові страви приготували у рамках проекту «Кулінарний спадок», що досліджує гастрономічну спадщину Рівненщини.
Для Марії Шершун святвечірні страви — це не просто їжа, це частина історії, яку потрібно зберегти. У її етносадибі, створеній на території села, разом із вихованцями Злазненського ліцею та недільної школи “Паросток” села Базальтове, господиня готувала 12 пісних страв. Зазначимо, що на Святвечір українці за традицією готують саме 12 страв — на честь 12 апостолів.
“Святвечір — це час дякувати за прожитий рік і за дари землі. Ми готуємо страви, щоб відчути цю духовну єдність і подяку за хліб і родину”, — розповідає Марія Шершун.
Перша з приготовлених страв — кутя, яку господиня варила за старовинним рецептом. Пшеницю замочили на ніч, варили на плиті, потім додавали мед та перетертий мак. Після цього кутя ще “умлівала” у духовці. Поки варилася основна страва, Марія встигла приготувати інші смачні страви: узвар із сушених груш і яблук, а також традиційну потравку з грибами та оселедцем — незвичне поєднання для пісної страви.
Не обійшлося і без голубців, тушкованих капустою та квасолею з сушеними грибами. Усі страви приготували у печі, що надавало їм особливого аромату та смаку. Для більшої різноманітності на святковий стіл було подано картопляні кльоцки, або ж олив’яні галушки. Їх готували з натертого картоплі та цибулі, формуючи з отриманої суміші кльоцки, які відварювали в підсоленій воді, а потім присмачили підсмаженою цибулею.
“Ці страви — частина нашої спадщини, яку важливо передавати молодому поколінню. І це не тільки про їжу, а й про наші традиції, що зберігаються в кожному рецепті”, — зазначила пані Марія.
До вечері все було готово: на покуті стояв дідух, під скатертину поклали сіно, що символізувало ясла Христа, зерно — багатий врожай, а часник — захист від злих духів. Кожен інгредієнт мав своє значення, і, як годиться на Святвечір, родина разом із помічниками сіла за стіл після появи першої зірки на небі. Запалена свічка додала урочистості моменту.
На святковому столі було представлено всі 12 страв, і разом із ними — глибоке розуміння українських традицій та їх важливість у сучасному житті. Це не просто кулінарія, а частина нашої духовної спадщини.
Марія Шершун разом з дітьми та місцевими мешканцями зберігає ці традиції, готуючи пісні страви, аби передати їх майбутнім поколінням. Це справжній кулінарний спадок, що є важливим елементом української культури та ідентичності.
