Миротин має особливу історію: наприкінці XIX століття його заснували чехи, які прожили тут понад пів століття. Вони залишили по собі не лише пам’ять, а й багатий гастрономічний спадок, центральне місце в якому посідає святкова випічка. Сьогодні місцеві господині продовжують справу своїх попередників, адаптуючи старовинні рецепти до сучасних умов.
Сніжана Олексюк розповіла, що витоки цієї традиції тісно пов’язані з побутом переселенців. Господарства були заможними, а акцент робився на переробці молочних продуктів.
“Чехи займалися більше тваринництвом, ніж землеробством. Кожна сім’я тримала по дві або й по три корови. І через те у них завжди було молоко, сир, масло, сметана. Вони вміли добре переробляти ці продукти. І традиційно, на Великдень готували десерт “Великодній баранек” із сирного тіста, — розповіла пані Сніжана. — Запікали його у чавунній або керамічній формі, яка мала вигляд ягняти. Баранець символізував чистоту і невинність. Тому й був на почесному місці на столі або у святковому кошику поряд із традиційною паскою”.
Культурна дифузія призвела до того, що чеське коріння страви тісно переплелося з українським світоглядом, змінивши навіть календарні межі випікання десерту.
“Миротинські господині почали випікати баранця ще й зі здобного тіста і саме на Різдво. Його ставили на столику поруч з ялинкою. Найчастіше його тепер можна побачити у храмах біля Різдвяного вертепу”.
Для приготування автентичного баранця не потрібно дефіцитних інгредієнтів. Основою слугує якісний жирний сир, свіжі яйця, вершкове масло та манка або борошно, а особливого смаку додають сухофрукти.
“Головне — добре перетерти сир через сито, щоб не було грудочок. Продукти повинні бути кімнатної температури. Тісто має вийти, як густа сметана, — поділилася секретами господиня. — Підготовлену масу викладаємо у форму, змащену олією та посипану сухарями. З’єднуємо її докупи дротиками і ставимо на деко, не кладемо! Випікаємо в печі на жару або в духовці”.