Життя досвідченого офіцера обірвалося на Дніпропетровщині під час несення служби. Володимир Мартинюк помер 7 травня 2026 року. Йому було 48 років. Трагічну звістку підтвердили в Рівненській міській раді. Герой повертається додому назавжди.
Сьогодні громада збирається на церемонію прощання. Останній спочинок захисник знайде на кладовищі «Нове». Його поховають на Алеї Героїв. Місто пам’ятає своїх синів.
Володимир народився у Рівному 12 травня 1977 року. Майбутній офіцер закінчив 23-тю школу. Пізніше він став дипломованим аудитором після навчання в НУВГП. Професійний шлях чоловіка був насиченим. Він працював у Держенергонагляді та очолював фінансовий напрямок у місцевому управлінні ДСНС. Рятувальну службу Володимир залишив у званні капітана. Кар’єра була успішною.
Значну частину трудового життя Володимир присвятив енергетиці. Понад 14 років він був частиною команди «Рівнеобленерго». Там він пройшов шлях від аналітика до керівника відділу розрахунків. Колеги цінували його за принциповість. Мартинюк вважався справжнім інтелігентом. Він був людиною слова.
Військовий досвід чоловіка розпочався ще під час АТО на сході країни. Коли ворог почав повномасштабний наступ, Володимир добровільно повернувся до війська. Це був його вибір.
«Він називав це своїм обов’язком – бути там у складний для країни момент. Це була добра та чуйна людина, яка понад усе любила свою сім’ю. Колеги згадують Володимира як інтелігентного, чесного та принципового фахівця – його поважали і цінували. У вільний час захоплювався спортом, особливо полюбляв футбол та баскетбол, – розповів брат Захисника.
За час великої війни Володимир Мартинюк дослужився до підполковника. Він завжди залишався вірним присязі. Поза службою чоловік захоплювався активним спортом. Найбільше він любив грати у футбол та баскетбол. Спорт давав йому сили.
У загиблого воїна залишилася велика та любляча родина. Вдома на нього чекали дружина та троє дітей. Також втрату переживають мама і брат офіцера. Біль рідних невимовний.
Вічна пам’ять захиснику України.