Виставка картин, присвячена замкам України, відкрилася в Рівненському краєзнавчому музеї. На експозиції представлені 43 роботи місцевих художниць, які відтворюють зруйновані палаци та фортеці, частина з яких вже втрачена для історії. Це не просто мистецький проєкт, а справжня спроба зберегти пам’ять про нашу архітектурну спадщину.

Виставка, яка відбулася в обласному краєзнавчому музеї Рівного, є результатом плідної праці місцевих художниць. Відтворення історичних замків стало для них не лише мистецьким завданням, а й актом культурної пам’яті. Однією з ініціаторок проєкту є Світлана Федас, яка поділилася з нами своєю мотивацією: “Ще з травня 2025 року виникла ідея створити роботи, присвячені історичній архітектурі. Я працювала з численними джерелами, щоб детально відтворити вигляд замків, деякі з яких вже знищені. Так, рівненський палац Любомирських, на жаль, вже не існує”, — зазначила мисткиня.
Ці картини не тільки зображають архітектурні пам’ятки, але й передають історії, що пов’язані з кожним з них. Вони є свідченням минулої величі та трагедії, які пережили ці споруди. Багато замків було зруйновано війнами або навмисно знищено радянською владою.

Загалом на виставці представлені роботи дев’яти художниць з Рівного та області. Серед авторок картин — Світлана Федас, Тетяна Мельник, Наталія Демедюк, Наталія Грицай, Наталія Марчук, Наталія Томчук, Ірина Тищук, Тетяна Голубінка, Алла Котенко, Алла Машлай, Валентина Шустова та Лариса Польохіна. Кожна з них вклала свою емоцію та талант у відтворення цих історичних споруд.
Завдяки цій колективній роботі, відвідувачі можуть побачити не лише великий спектр стилів та технік, але й різні погляди на історію та спадщину українських замків. Картини ніби переносить у ті часи, коли ці будівлі були розкішними центрами життя та культури.
Цей проєкт не обмежується лише Рівним. Художниці планують презентувати свої роботи також у інших історичних містах України, де замки та палаци є частиною не тільки сюжетів на картинах, але й частиною живої історії. Роботи будуть експонуватися в старовинних будівлях, що додають особливого контексту та атмосфери до кожної з картин.
Такі ініціативи стають не лише проєктами для відвідувачів, а й своєрідним актом збереження культурної спадщини, оскільки мистецтво може вічно зберігати пам’ять про те, що було зруйноване часом чи війною.
Це ще один крок до того, щоб нагадати про велич історії, яка може бути втрачена, але завдяки таким проєктам, як цей, продовжує жити в серцях українців.
