Більшість українців рішуче проти офіційного визнання втрати частини територій, захоплених Росією. Водночас, майже половина опитаних готові припустити де-факто контроль Росії над окремими регіонами за умови гарантій безпеки для України.
Такі результати продемонструвало соціологічне опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) з 15 травня по 3 червня 2025 року. Воно охоплює настрої українського суспільства щодо ймовірних сценаріїв припинення війни.
Громадська думка: межа компромісів
Попри втому від війни та тривалих бойових дій, більшість українців не готові визнавати втрати офіційно. Проти будь-якого юридичного оформлення передачі територій Росії виступають 68% опитаних. Лише 24% готові погодитися на офіційне визнання втрати окремих регіонів.
Ще жорсткіше громадяни налаштовані щодо нинішніх українських територій. Передача під контроль Росії тих регіонів, які наразі контролює Україна, категорично неприйнятна для 78% респондентів. Лише 15% готові припустити таку можливість, якщо це гарантує припинення війни.
Єдиний простір для діалогу
Водночас опитування зафіксувало наявність певного прагматизму у частини населення. 43% українців вважають прийнятним сценарій, за якого Росія зберігатиме фактичний контроль над окремими територіями без їх юридичного визнання. Але при цьому має бути виконано ключову умову — Україна повинна отримати надійні гарантії безпеки.
Цей варіант не підтримують 48% опитаних, які наполягають на повній відмові від будь-якого компромісу навіть на рівні фактичного контролю.
Суспільна позиція: не капітуляція, а реалії
Загальні висновки опитування свідчать: українське суспільство не готове погодитися на мир за будь-яку ціну. Для переважної більшості громадян неприйнятним є варіант, за якого суверенітет України буде офіційно обмежено або поставлено під сумнів. Водночас частина суспільства готова до гнучкішої позиції щодо поточного стану справ, якщо це дозволить уникнути подальших людських втрат і забезпечити майбутню безпеку країни.
Ці настрої демонструють, що українці відрізняють тимчасовий факт окупації від його юридичного оформлення. У громадській думці зберігається переконання: територіальні поступки можуть бути лише вимушеним визнанням статусу-кво, але не легалізацією поразки.
