Рівненщина продовжує дивувати поціновувачів автентичної кухні забутими рецептами, що передаються крізь покоління. Цього разу в центрі уваги опинилася пароха — унікальна молочна страва, рецепт якої зберегла мешканка села Стадники Богдана Бажанова. Господиня перейняла технологію приготування від своєї бабусі Оксани, а та своєю чергою — від прабабусі, яка готувала пароху ще у справжній печі.
“Бабуся звечора ставила в теплу духовку горщик з підготовленим молоком і сметаною. Упродовж ночі це все парилось і томилось. І вже зранку вона мені приносила ту пароху. Завжди було приємно, коли просинаєшся і бабця каже: «Я тобі пароху принесла»”, — згадує пані Богдана.
Для створення цього делікатесу знадобиться лише два компоненти — молоко та сметана. Ключовою умовою ідеального результату є якість продуктів: Богдана Бажанова радить використовувати виключно домашні інгредієнти, адже саме вони забезпечують той самий автентичний аромат і консистенцію.
“В сучасних умовах ми можемо приготувати пароху і на плиті, якщо немає духовки чи печі. Переливаємо молоко в ємність і ставимо на плиту. І чекаємо до закипання молока. Коли молоко схолоне до потрібної нам температури — воно повинно бути не гарячим, а лише теплим. Додаємо сметану, розмішуємо і ставимо на повільний вогонь, щоб мліло, — пояснила майстриня. — Цей процес триватиме орієнтовно години чотири. Потім розливаємо пароху у ємності, закриваємо кришечками, накриваємо рушничком і відправляємо в тепле місце на добу”.
Готова страва вирізняється особливою кремовою текстурою та характерним “печеним” присмаком, що виникає завдяки тривалому млінню. Легка кислинка додає паросі пікантності, а запах топленого молока робить її впізнаваною серед інших молочних продуктів.
“Мені зазвичай дуже подобається запах парохи. Зараз навіть можна відчути оцей такий аромат топленого молока, — зазначила пані Богдана. — Вже повністю відтоплена пароха, як бачите, густенька. Можливо, вона нагадує сучасну ряжанку, кефір, але це зовсім інша страва”.
У межах проєкту “Кулінарний спадок” журналісти Суспільного досліджують гастрономічну карту регіону, де кожне село має свій фірмовий рецепт. Острозька громада виявилася справжньою скарбницею таких традицій: тут господині й досі готують страви, які пам’ятають ще їхні прабабусі. Кожен такий рецепт — це не просто їжа, а частина ідентичності та родинної історії.
Зокрема, експедиція виявила такі цікавинки: у селі Черняхів готують підколочену холодну юшку з додаванням сушених карасів, у Грем’ячому пригощають гарбузовою кашою з особливими клендами, а в Кутянці майстерно варять традиційну затірку. Дослідження локальних смаків Рівненщини триває, відкриваючи нові сторінки української культури.