Село Гайки, яке колись було динамічним осередком життя на Волині, сьогодні виглядає як порожній куточок серед лісу, де з кожним роком зменшується кількість жителів. Зараз тут залишилося всього 11 осіб, а решта домогосподарств — пустують.
Перша згадка про Гайки датується 1565 роком, коли місцеві території ще були частиною великих лісових масивів. За легендою, перші жителі поселились тут, коли лісник вирубав невелику ділянку для створення господарства. Ці поселення згодом стали відомими як «гаї», що дало ім’я і самому селу.
Зараз Гайки знаходяться всього за півтора кілометра від центру громади — села Крупець. Але, на жаль, це не допомогло зберегти село від вимираючої тенденції. Сільський голова Крупецької громади Віталій Мошкун пояснює, що наразі в селі зареєстровано 30 осіб, а на зиму тут залишаються лише 11 мешканців, серед яких більшість — пенсіонери.
Село не має належної інфраструктури. Тут відсутні навіть базові заклади: ні магазину, ні ФАПу, ні інших установ. Тільки під час навчального року сюди заїжджає шкільний автобус, щоб забрати дітей до школи. Віталій Мошкун розповідає, що в 2017–2018 роках був розроблений генплан села, який передбачав надання землі учасникам бойових дій, однак війна завадила реалізувати ці плани.
“Дасть Бог перемогу і мир, і ми готові забезпечити учасників відповідно землею”, — зазначає сільський голова.
Одна з небагатьох мешканок села — пані Ганна, яка проживає в Гайках вже понад 50 років. За її словами, колись село було значно більш населеним, і навіть було відомо як хутір Гаї. Але зараз, коли людей майже не залишилося, вона з ностальгією згадує колишнє життя.
“Раніше, як було людей багато, то був хутір Гаї. А зараз зробили село Гайки, а людей немає”, — говорить жителька Ганна.
Зараз пані Ганна тримає кілька курей та пса, а влітку займається городництвом на своїй земельній ділянці. Проте, як вона зазначає, «немає кому вже жити». Ганна згадує, як складно їй їздити на велосипеді через проблеми зі здоров’ям, але зберігає зв’язок з природою, що навколо. Літнім часом село оживає завдяки цвітінню бузку та інших рослин, але це не може зупинити природний процес зменшення кількості мешканців.
Перебуваючи серед природи і тихого лісу, Гайки виглядають як притулок для тих, хто прагне втекти від шумного міського життя. Однак відсутність молоді, проблеми з транспортом і базовою інфраструктурою роблять його малопривабливим для нових жителів.
Незважаючи на це, влада Крупецької громади продовжує спроби відновити село. Сподіваються, що, після закінчення війни, зможуть реалізувати свої плани і залучити учасників бойових дій, які отримають земельні ділянки. Але чи вистачить часу на те, щоб Гайки повернули свій колишній вигляд і стали знову осередком життя?