У маленькому селі Лихачівка Дубенського району на Рівненщині залишилася лише одна жінка, яка продовжує родинну історію понад століття. 72-річна Емілія Багнюк живе на тій самій землі, де її предки оселилися понад 100 років тому.
Жінка народилася у селі, коли її мати була вже 42-річною. Сьогодні вона живе сама: чоловік помер, а діти та онука переїхали до Луцька. Попри самотність, Емілія веде господарство та підтримує зв’язок із рідним місцем.
За словами пенсіонерки, колишній дім вже не був придатний для життя. Чоловік, коли вийшов на пенсію, вирішив побудувати нову хату, хлів та льох, модернізував усю оселю:
“Тут у мене була стара-старенька хата. Чоловіку виповнилось 60 років, пішов на пенсію і давай будувати. Старе все розвалив і, як він казав, побудував хату, хлів й в хаті ще зробив льох. На дворі є ще батьківський льох. Кажу: «Навіщо він тобі, скільки нам потрібно». От збудували — і його не стало, і я сама. Шкода хати: газ, вода, все, як в місті. От і так сиджу тут.”
До виходу на пенсію жінка працювала керівницею бригади на будівництві, ремонтувала гуртожитки разом із командою з 26 людей. Згодом вона перейшла на авіазавод, де займалася ремонтом деталей для літаків.
Сьогодні Емілія тримає господарство самостійно. У неї залишилося кілька курчат, яких доводиться захищати навіть від яструбів:
“Було багато — 60 курчат. 20 здохло, і шуляки позабирали. Прилітає яструб. Він мало того, що курчат ловить. Як не може зловити, то на корч — “бах”, і дивлюсь — вже горобця зловив.”
У Лихачівці наразі мешкає лише 11 людей. Село, за словами жінки, значно порідшало, багато земель заросло:
“Так, село вимерло. Все корчами позаростало. Людей мало. В нас тут три хати, Оксанина — чотири, Грішина — п’ять і Женіна — шість. Отакі вже ‘доходяги’. Тут поруч сусіди, то вони ще молодші. А ми вже все — доживаємо. Шкода села, бо дуже гарне місце, ліс, озера є. Навіть мій батько викопав маленьке озерце, чоловік трохи більше викопав. Запустили рибу — і залізла норка, пожерла все. То тільки марний труд.”
Незважаючи на зміни, Емілія продовжує підтримувати господарство та берегти спадок рідного села. Її історія — частина більшої картини життя українських сіл, де залишаються лише одиниці, зберігаючи пам’ять поколінь.
Більше про життя Лихачівки можна дізнатися у випуску програми “Село… де люди?”.