На Рівненщині в останній шлях провели п’ятьох героїв, які загинули, захищаючи Україну. Серед них — молоді хлопці та досвідчені воїни, які віддали своє життя у боротьбі за рідну землю. Рідні, побратими, жителі громад та представники влади прийшли віддати шану своїм героям.
Вшанування героїв відбулося на тлі скорботи, яка охопила не тільки їхні родини, а й всю Рівненщину. Їхні імена увійшли в історію як символи відваги, самопожертви та нескореності перед обличчям ворога.
- Юрій Остапчук з Кореччини, який народився 13 червня 1986 року в селі Річки. Він приєднався до Збройних Сил України влітку 2024 року і довгий час вважався зниклим безвісти. Загинув під час виконання бойового завдання в Покровському районі Донецької області 1 листопада 2024 року.
- Іван Осипчук, сержант, який народився 1994 року і проживав у селі Яцьковичі. Він служив старшим оператором комплексу радіоелектронної боротьби з БпЛА. Іван загинув 18 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
- Віктор Коваль, житель села Вельбівне, народився 12 січня 1970 року. Він служив у ЗСУ з травня 2024 року і загинув 19 лютого 2025 року на Донеччині.
- Роман Зданевич з Шпанівської громади, який народився 31 січня 1997 року, став на захист України в липні 2024 року. Роман служив оператором безпілотних літальних апаратів і загинув 21 грудня 2025 року.
- Петро Бухало з Сарн, який приєднався до 71-ї єгерської бригади у серпні 2025 року. Він помер 17 грудня 2025 року від ускладнень поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Ці п’ятеро воїнів стали прикладом для наступних поколінь. Їхня відвага і відданість ідеалам свободи не залишили байдужими жителів Рівненщини, які прийшли на похорони, аби провести своїх героїв в останній шлях. Війна забрала у нас не тільки найкращих синів, але й невимовно велику частину душі кожної родини.
«Вічна пам’ять і слава захисникам України» — такі слова стали маніфестом вшанування наших Героїв. Вони загинули, але їхня відвага, мужність і боротьба за свободу завжди залишатимуться з нами.