Тетяна Нога, 84-річна майстриня вишивки з Сіверськодонецька, не раз переживала втрати, але її дух залишився непокірним. Після трьох пожеж, двох війни та численних випробувань, вона знову починає нове життя, залишаючи за собою те, що не можна знищити — свою любов до рукоділля та підтримку рідних і військових.
Справжня історія Тетяни Ноги — це не просто розповідь про втрату і біль. Це історія людини, яка пережила дві світові війни та численні трагедії, але зуміла знайти сили йти далі. Народившись у селі Бодаки на Тернопільщині, вона двічі пережила пожежі в дитинстві. Третю — під час повномасштабної війни 2022 року, коли російський снаряд зруйнував її дім у Сіверськодонецьку.
Усі десятки років роботи, витрачені на вишивку рушників, картин та скатертин, було втрачено в одну мить. “Ми залишилися без житла, без майна, все згоріло”, — згадує Тетяна, розповідаючи про свою трагедію. Втім, незважаючи на біль, вона знайшла сили продовжувати життя.
“Багато картин я вишила, і, наприклад, я любила дуже коней. Коні стали для мене символом сили і незалежності. Втратила все, але Бог послав мені силу — я ожила після всього, що пережила”, — зізнається Тетяна Нога.
Коли обстріли у Сіверськодонецьку посилились, Тетяна разом з родиною евакуювалася на захід України. На своєму шляху вона долала десятки труднощів, але ніколи не забувала про тих, хто бореться на передовій. У Сіверськодонецьку вона активно допомагала військовим: приносила каву, пекла пиріжки та пригощала солдатів.
Тетяна пам’ятає одну молоду людину, яка залишила в її серці особливий слід — “Хлопець з Вінниці, його звали Максим. Він був такий молодий, і мені так хочеться дізнатися, чи він живий. Але більше нічого не знаю про нього”, — розповідає вона.
Після евакуації Тетяна Нога оселилася у Рівному, де зараз живе в гуртожитку. Вишивати, як колись, часу у неї мало, але вона не припиняє допомагати. Нині майстриня виготовляє шкарпетки для літніх людей і українських військових, намагаючись зробити цей світ хоч трохи теплішим. Крім того, вона відвідує творчу майстерню рівненської мисткині Олени Мєдвєдєвої, яка відновлює колекцію вишитих книг.
“Не можу вишивати так, як раніше, але серце хоче допомагати. І я знаю, що моя праця не пропаде даремно. Ніхто не забуде тих, хто підтримує”, — ділиться Тетяна Нога.
У своєму житті Тетяна Нога втратила дуже багато — будинок, улюблені картини, шматок історії. Але її сила духу, любов до рукоділля і бажання допомогти іншим залишаються незмінними. Вона продовжує жити і творити, відновлюючи те, що було знищено війною. І хоча на руках у неї вже немає старих вишитих полотен, їхній образ живе у її серці, а також у тій допомозі, яку вона дарує оточуючим.