Кожен день затримок у постачанні зброї може коштувати Україні життів і територій. Анатолій Амелін, директор Українського Інституту Майбутнього, пропонує поглянути на альтернативну історію — як би змінився хід війни, якби США та їхні партнери вчасно виконали свої обіцянки.
Для аналізу розвитку подій у війні потрібно не лише дивитися в майбутнє, а й вивчати, що вже сталося. Анатолій Амелін вирішив проаналізувати, як змінювався фронт через затримки з поставками важливої зброї та техніки.
Березень 2022: Блокування МіГ-29
У березні 2022 року Польща була готова передати Україні свої винищувачі МіГ-29, але США заблокували цей крок через можливі наслідки для НАТО. Це рішення мало серйозні наслідки для України, зокрема — залишення без важливих авіаційних ресурсів під час важкої битви за Київ.
Росія зберегла повітряну перевагу, а українські сили не отримали підтримки, необхідної для стримування російської авіації в ключовий момент.
Літо 2022: Затримка HIMARS
Перші запити на поставки РСЗВ HIMARS Україна зробила ще в перші тижні війни. Однак США погодилися на поставки лише в червні 2022, після падіння Маріуполя і втрати Сєвєродонецька.
Ці затримки дозволили Росії не лише утримати важливі логістичні лінії, а й зміцнити оборону. У той час як гарнізон «Азовсталі» не міг знищувати російські склади боєприпасів, HIMARS стали вирішальним фактором, змінюючи ситуацію на фронті через тижні після надходження.
Грудень 2022: Поставки Patriot
Україна запитувала системи Patriot з літа 2022 року, але США погодилися на їхню поставку лише в грудні, після масованих російських ударів по енергетичній інфраструктурі країни.
В результаті цієї затримки Росія знищила понад 40% енергетичних потужностей України, а зима 2022-2023 стала однією з найскладніших у історії країни.
Затримка поставок танків та ATACMS: Січень 2023
Танки Leopard 2, а також далекобійні ракети ATACMS стали доступними для України лише в середині 2023 року. Це дозволило Росії зміцнити свої оборонні лінії, будуючи оборонні укріплення на території України, що ускладнило контрнаступальні операції.
Затримка з поставками танків та ракет не тільки уповільнила контрнаступ, а й дозволила Росії зміцнити лінію фронту. За оцінками ISW, через відсутність достатньої зброї Україна втратила можливість скористатися вікном для контрнаступу взимку 2022-2023 років.
Літо 2023: Контрнаступ без авіації
Україна розпочала контрнаступ без належного авіапокриття, без F-16 і з критичним дефіцитом саперної техніки. Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що країна стала «найбільш замінованою» в світі, що значно ускладнило проведення наступальних операцій.
Висока ціна цього прорахунку виявилася в втраті життя і територій. Генерал Залужний зазначив, що жоден західний союзник не почав би наступ без панування у повітрі.
Квітень 2024: Пакет на $60 млрд заблоковано
Пакет допомоги на суму $60 млрд був заблокований у Конгресі США понад 6 місяців, що стало причиною зниження кількості снарядів і боєприпасів, отримуваних українськими підрозділами. Україна не отримувала необхідну кількість артилерійських боєприпасів, що дозволило Росії перегрупуватися та посилити свої атаки.
Це призвело до падіння Авдіївки в лютому 2024 року — міста, яке утримувалося українськими силами ще з 2014 року. Олексій Кулеба, міністр закордонних справ України, зазначив, що це сталося через дефіцит снарядів.
Що було б, якби допомога надійшла вчасно?
Уявімо альтернативний сценарій, де всі ключові поставки зброї здійснені вчасно:
- Якби у березні 2022 Україна отримала МіГ-29, втрати російської авіації були б значно більшими, а контрнаступ на Херсонщині відбувся б ефективніше.
- Якби в квітні 2022 надійшли HIMARS, українська армія знищила б російську логістику на півдні ще до кульмінації наступу.
- Якби у серпні 2022 були поставлені системи Patriot, енергетичну інфраструктуру вдалося б зберегти, і гуманітарна криза була б меншою.
- Якби в вересні 2022 надійшли танки та ATACMS, контрнаступ міг би розпочатися взимку 2022–2023 і досягти Мелітополя, порушивши сухопутний коридор до Криму.
- Якби в 2023 році були передані F-16 і дозволені удари по території Росії, контрнаступ 2023 року отримав би авіапідтримку, що дозволило б знищити російську тактичну авіацію.
Завдяки своєчасним поставкам і підтримці Україна мала б змогу не лише стримувати російське вторгнення, а й утримувати стратегічну ініціативу. Лінія фронту на півдні була б значно далі від кордонів, а Кримський міст — зруйнований або непридатний для військової логістики.
Війна, без сумніву, йде по складному і болючому шляху. Однак, аналізуючи альтернативні варіанти, можна зробити висновок: затримки у поставках допомоги лише сприяли посиленню позицій Росії, ведучи до додаткових втрат для України.
«Війна йде паршиво: Україна та її союзники мають змінити курс. Час для реалістичних цілей та членства в НАТО» — The Economist.