21 листопада у Свято-Покровському кафедральному соборі Рівного відбулася урочиста подія — освячення “Рушників надії”. П’ять полотен з Володимирця, Вараша, Березного та Рівного створювали рідні зниклих безвісти та полонених бійців разом із місцевими майстринями. В подальшому рушники передадуть до музеїв області для експозицій.
Нитки пам’яті та віри
Координаторкою рівненського рушника стала Руслана Броновицька, мама загиблого добровольця Дмитра, якого понад два роки вважали зниклим безвісти. Вона пояснила особливість полотна:
“Цей рушник ми починали вишивати з матерями, дружинами, сестрами, доньками зниклих безвісти ще у липні. Рушник, який я вишивала разом із родинами зниклих безвісти, нетрадиційний, тому що на ньому немає наших поліських візерунків. В основу рушника лягли мої вірші, які я написала тоді, коли зник мій Діма. Решта — це імена, позивні хлопців зниклих безвісти.”
Рівненський рушник об’єднав родини з Дубенської, Корецької, Гощанської громад, а також із міст Рівне, Здолбунів, Квасилів та Шпанів. До створення чотириметрового полотна долучилися понад 200 жінок і один чоловік. Тут вишито більше 150 імен та позивних.
Символ надії для родин
Ольга Козловська, яка привезла рушник із Сарненської громади, розповіла про своє бачення:
“У мене син Козловський Степан пропав 23 вересня 2024 року у Торецьку і досі я його шукаю. На нашому рушнику вишито 55 бригад наших рідних. Цей рушник став нам великою надією на повернення наших рідних. Біля двох місяців ми працювали вечорами, ночами. Кожна ниточка вишита на нашому рушнику — це віра і надія на повернення.”
Благословення та важливість пам’яті
Освячення провів архієпископ Рівненський і Острозький ПЦУ Іларіон:
“Сьогоднішній захід стане отією такою теплою надією, нехай зігріє серця матерів і родин, чиї родичі воюють, або, не дай Бог, пропали. Для нас усіх нехай це стане нагадуванням, що ми не маємо права забувати.”
Після освячення “Рушники надії” будуть експонуватися в музеях області, починаючи з Рівненського обласного краєзнавчого музею, щоб кожне полотно могло стати символом віри, пам’яті та єдності родин, які чекають на повернення своїх близьких.