Ольга Вус із Рівного, якій 76 років, понад три десятиліття займається вишиванням рушників, ікон та портретів українських героїв. Після початку повномасштабного вторгнення її роботи почали відображати авторські сюжети війни. Майстриня навчилася вишивати від матері ще у 1960-х роках, використовуючи світло лампи. За цей час вона створила приблизно дві тисячі виробів та допомагає своєю творчістю українським військовим.
Вона розповіла, що перші навички отримала у дитинстві, потім був період перерви. Мати, яка вишивала, і сестра виховували її у багатодітній сім’ї. Вечорами при лампі після роботи в полі та пасіння корів вона відновила заняття голкою. З початком незалежності України 1991 року, коли син вступив до медінституту в Києві, а виплати зарплат та пенсій були нестабільними, Ольга почала вишивати рушники, які син продавав у магазині, аби підтримати родину.
Наразі майстриня працює над рушником із візерунком “Дерево життя”. Вона обирає матеріал, пораховує клітинки для визначення середини та починає роботу, віддаючи перевагу жовтим і синім кольорам, символічним для України. Перед вишиванням вона молиться, просячи Господа Бога про допомогу та захист України, її народу, військових і власного сина.
Для полегшення роботи вона використовує власні хитрощі: склянку з водою і ваткою для затягування нитки в голку, а також голки з великим вушком та трохи тупим кінцем, щоб не ранити пальці. Раніше нитки часто перетиралися, тепер голки з Німеччини довго служать. Вишиває без наперстка, до якого не звикла.
Майстриня пояснила, що в дитинстві практикувала гладь, але зараз використовує тільки хрестик. Вишивати бісером не полюбляє, оскільки вважає це не українським. Вона працює вночі, коли хвилюється за сина, і чоловік Микола, з яким разом уже 54 роки, допомагає, приносячи чай під час роботи.
Натхнення для нових робіт Ольга шукає у природі та за допомогою схем із програми Pinterest, якою її навчила користуватися родина. Патріотичні мотиви переважають у її творчості, і якщо бачить щось цікаве, робить ксерокопію і починає вишивати.
Майстриня розповіла, що її роботи користуються попитом і в Україні, і за кордоном. На виставках, де присутні музиканти та військові, її вироби отримували схвальні відгуки, а син передавав їх у Гарвардський університет, де вони також були бажаними подарунками. Один випадок навіть стався, коли у США чоловік впізнав у рюкзаку синів маленьку вишивку з Україною і висловив підтримку.
Ольга згадала, що ще у 2004 році вишивала роботи для сина, який був висунутий у депутати, але в кабінеті начальство зіпсувало ці вироби. Вона досі пам’ятає це як образливу ситуацію.
Майстриня займається волонтерством, хоча пенсія невелика. На початку війни її племінника, сина брата, забрали на службу без бронежилета, і завдяки продажу вишивок з Америки вони змогли купити необхідний захист. Син перебував у полоні з 2022 року, після того як йому запропонували здатися на заводі “Ілліча” в Маріуполі.
Серед завершених робіт Ольги є весільні рушники з унікальними візерунками, які дарують щастя і долю. В її колекції також присутні портрети Степана Бандери, які вона почала вишивати з 2010 року через родинну патріотичність – троє дядьків і тітка загинули, будучи членами УПА. Вона показує їх у соціальних мережах, а бажаючі можуть придбати портрети.
Окрім цього, вона створює роботи на патріотичні мотиви: сцени війни, танки, “Байрактар”, “Пес Патрон”, а також портрети письменників та поетів – Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка. Звільнення Херсона стало темою для окремої роботи, яку вона вишила за ніч, використовуючи власне бачення сюжету.
За все життя Ольга Вус вишила близько двох тисяч малих і великих робіт. Вона підкреслює, що її головна мрія – перемога, за яку вона молиться разом із захистом України, народу та всіх військових, включно з власним сином.