Рівненська область продовжує платити найвищу ціну за свободу України. Цими днями Костопільська, Дубенська та Немовицька громади провели в останню путь своїх захисників, чиї імена назавжди занесені до літопису народної відваги. Про втрати офіційно повідомила Рівненська обласна військова адміністрація.
Серед полеглих – зовсім молоді хлопці та досвідчені бійці. Для багатьох сімей шлях до прощання був довгим, адже істину довелося встановлювати за допомогою генетичних експертиз. Громади об’єдналися у спільній молитві за тих, хто не повернувся з поля бою.
Війна забрала найкращих синів області:
- Сергій Василюк (Костопіль). Головний сержант 1986 року народження. Він став до лав ЗСУ навесні 2022 року. Його життя обірвалося у жовтні 2024-го під час бойового виходу, проте довгий час воїн вважався зниклим безвісти. Крапку в пошуках поставила ДНК-експертиза лише у січні 2026 року.
- Олександр Шевцов (село Жалин). Лише 23 роки. Коли у 2025 році мобілізували його батька, Олександр прийняв свідоме рішення йти на фронт. Він приєднався до війська у липні 2025-го, а 21 січня 2026 року загинув на території Дніпропетровщини.
- Володимир Гойник (Дубно). Професійний військовий за покликанням, випускник престижних ліцею та інституту. Старший солдат і оператор БпЛА 65-ї бригади «Великий луг» боронив країну з перших днів. Його останній бій відбувся 26 січня 2026 року поблизу Оріхова на Запоріжжі.
- Олександр Фурманець (село Тинне). 54-річний доброволець, який пройшов найгарячіші точки: від Сумщини до Курської області. Стрілець-санітар 21-ї бригади та командир 411 ОСБ зник у грудні 2024-го. Його загибель також було підтверджено результатами ДНК-аналізу.
Ці чоловіки представляли різні покоління, але мали спільну мету. Хтось із них щойно починав життя, а хтось мав за плечима десятиліття досвіду, проте кожен залишив по собі пам’ять як про справжнього Героя. Їхня самопожертва є нагадуванням про те, якою ціною тримається українське небо.
